Особистий досвід лікування депресії у Владіслава Леонтійовича

Після операції по вирівнюванню перегородки носа впав у глибоку депресію. Настільки глибоку, що ледь не вкоротив собі віку.

Порадили звернутися до психотерапевта.

Я послухався. Не маючи взагалі ніякого досвіду і поняття уцих справах, перші дві спроби провалив. Потрапив до невігласів-дилетантівм. Можливо, вони й непогані, позитивно налаштовані люди. Можливо навіть, вони щиро намагалися мені допомогти. Але коли працюєш з хворими душами, не можна халтурити…

Одна з них, після двох сеансів зрозумівши, що нічого не виходить, запропонувала лягти в стаціонар до лікарні на Фрунзе. Так-так, в дурку їм Павлова. Добровільно. За ґрати під аміназин, щоб вийти овочем. Добре допомогла … зібрав речі і попрощався. Але час і гроші на 2 сеанси втратив.

Те ж було і з другим. Коли вони обидва намагалися ввести мене в транс… Так старалися, ніби вагони з вугіллям розвантажували.

Я зовсім впав у тугу і мляво копирсався в інтернеті. Випадково натрапив на інститут Владислава Леонтійовича. Реклама у нього так собі. Чому, я зрозумів пізніше. Реклама йому не потрібна. У професіонала завжди черга з клієнтів, які прийшли за рекомендацією. Сарафанне радіо — найефективніший вид реклами. І не вартує він ні копійки. Тільки користуються ним виключно профі, які роблять свою справу вище всяких похвал.

Втім, про все по порядку.

Інститут Владислава Леонтійовича працює, в основному, з людьми, страждаючими від депресії внаслідок онкології. Я подумав… Все ж у мене все не так страшно. Якщо вони справляються з ТАКИМИ випадками, мені-то вже точно повинні допомогти. Я не помилився.

Вражений з самого першого контакту.

Домовився з паном Владиславом про консультацію, у призначений час прийшов. Сів в коридорчику під кабінетом і прямо під вивіскою «Тихо! Працює психотерапевт» став дуже голосно розмовляти по телефону. Беручи до уваги мій стан, це, можливо, і можна пробачити. Але прямо за дверима у кріслі людина занурювалася у транс… Я свиня.
З кабінету вийшов лікар. І жестом попросив мене відійти у сторону.

Я — совок. Будь-який тиск, накази і подібне сприймаю цілком конкретно. Шерсть на загривку відразу піднімається дибки. А будучи у депресняку, цілком міг відповісти грубістю.

Але… Пан Владислав зробив це так… Жестом попросив мене відійти — так… Я, дивуючись сам собі, підкорився із задоволенням.

Я — традиційної орієнтації. Дуже сильно дівчаток люблю. До тремтіння у колінах. Але пан Владислав… Більш приємної людини я у свому житті не зустрічав. А я торгаш, працюю з людьми, спілкувався без перебільшення з тисячами людей.

Розумієте, яка штука. Може, вам траплялося бувати на прийомі у гастроентеролога з явними ознаками виразки або гастриту. Або у дерматолога з біло-синюшною жорсткою горбистою шкірою. Або у дієтолога вагою за центнер… Ну яка довіра до такого лікаря?!

Не може людина, зокрема, лікар, ділитися тим, що у нього самого в дефіциті.

Так ось, Владислав Леонтійович — на диво здорова фізично, психічно і емоційно людина. Він — гармонійний. Я потім прямо запитав — ви щасливі? Леонтійович засміявся і сказав — так… Цю внутрішню гармонію пан Владислав випромінює. Транслює назовні. Щедро ділиться нею з пацієнтами. Поруч з ним спокійно, радісно. Дуже класно.

Це зараз я вже майже на 100% адекватний (третина лікування ще попереду). А в перший прихід… Загалом, я готовий був постелити килимок біля дверей кабінету і тут жити. Тепер мені дуже зрозуміло, чому пацієнти психотерапевтів прив’язуються до них.

У перший день пан Владислав опитав мене. Я щось там белькотів про оплату. Він сказав — добре, завтра, а сьогодні ви в такому стані, самі не впораєтеся, відпускати вас не можна. Я зараз введу вас в транс і трохи заспокою.
Пам’ятаючи перші два свої досвіди, я посміхнувся. Але вимовлено це було так… Я ПОВІРИВ одразу, у нього — вийде.

Сів у крісло … І все вийшло.

Транс — це коли підсвідомості більше, ніж свідомості, і лікар з підсвідомістю пацієнта спілкується. А свідомість твоя у цей час працює, тільки вона осторонь, десь на краєчку. Підсвідомість відповідає на питання лікаря не твоїм тоном, не твоїм голосом (але це таки ТИ!). А свідомість дивиться на це все з відкритим від подиву ротом і безмовно кричить «НУ НІ ХРЕНА СОБІ !!!!».

Я так ридав на першому сеансі… Про причини не буду, це глибоко особисте. Але Леонтійович сказав — все добре. Все, що відбувається, є цінним. Мені правда полегшало навіть з першого разу.

Я не вірив, що таке можливо зі мною. Не вірив, що спрацює. Так ось, у професіоналів все працює.
Далі все було ще крутіше і чудесатіше. Тільки я сідаю у чарівне крісло, і вже наполовину у трансі. Мені краще з кожним днем.

У програмі, яку я проходжу, 12 психотерапевтичних сеансів, 6 сеансів електропсіхотерапіі (вплив струмами на мозок, авторська розробка Владислава Леонтійовича) і 5 сеансів тілесно-орієнтованої терапії. Веде її інший лікар, абсолютно неймовірний молодий хлопець.

Тілесно орієнтована терапія для мене – теж унікальний досвід. Глибокі речі, над якими мені доведеться із задоволенням працювати багато місяців. Це точно про мене. Це точно допоможе, вже допомагає. Прикольно, ефективно, дієво.

Я дуже добре пам’ятаю, в якому стані прийшов до лікаря. Плачуча, зігнута, зломлена людина. Ніяких перспектив у житті я не бачив. Ніщо не цікавило. Ніщо не радувало.
Зараз, за третину до закінчення курсу, я відчуваю себе на 99% у нормі. Не на 100… Знаєте, я просто не вірю, що ця магія, це диво подіяло. Не можу написати «повністю здоровий», рука не піднімається після того, що зі мною було. Може, і повністю.

Я потроху відновлюю фізичні вправи. Напади туги зникли без сліду. Посміхаюся, незграбно намагаюся жартувати. Переслідую дівчаток. Будую плани на майбутнє. Взявся, нарешті, за роботу у своєму бізнесі як слід і планую паралельно ще 1 проект. А головне для мене — радість, прості радості повернулися у моє життя. Я знову можу радіти…

Коротко кажучи. Я точно знаю — від депресії страждає багато людей. Перемагаються. Може бути, як і я колись, вважають, що ходити до психотерапевта — це з жиру біситися.

Ну, ваш вибір. Я сам не впорався б, можливо, вже б і не жив. А зараз не просто існую — живу повноцінним життям.

Шановний Владислав Леонтійович, я Ваш боржник назавджи. Буду молитися за Вас довіку.

Дякую! ДЯКУЮ!!!

Владимир Пушкарук,

Київ